Що таке реформатська церква
Реформація (від лат. reformatio – перетворення, виправлення) – церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення в країнах Європи у ХVI столітті, спрямований на повернення до біблійних першоджерел християнства.
У XIV-XVI століттях Західна Церква переживає духовну кризу. Духовенство скомпрометувало себе надмірним втручанням у політичні чвари, корупцією, індульгенцією (відпущенням гріхів за гроші), хабарництвом та іншими виявами безбожництва.
У цей час по всій Європі з’являються соціальні та церковні діячі, які виступають за повернення до духу апостольської церкви. Серед них були: Джон Вікліф (Велика Британія), Мартин Лютер (Німеччина), Жан Кальвін (Франція та Швейцарія), Ульріх Цвінглі (Швейцарія), Ян Гус (Чехія). Діяльність Яна Гуса та його мученицьку смерть описав Тарас Шевченко у своїй поемі «Єретик».
Основні принципи ранньої Реформації були:
- заперечення індульгенцій;
- критика церковної корупції;
- неприпустимість зловживання церковною владою;
- авторитет Біблії як єдиного джерела Божого Слова;
- прощення гріхів через віру, а не через добрі справи.
Реформація в Україні
Перші ідеї реформації проникають до України з Чехії – через українських студентів, на яких вплинуло вчення Яна Гуса. Поширення реформації було одним із поштовхів до національно-культурного відродження. Так у XVI ст. з’явилися такі твори, як «Новий Заповіт» В. Негалевського (1581) та Пересопницьке Євангеліє (1556-1561), базовані переважно на протестантських текстах.
XVII-XIX століття були складним періодом для реформатського руху в Україні, зумовленим складними політичними умовами та відсутністю українськоі державності.
Відродження розпочалось на початку XX ст. Перше богослужіння, проведене пастором Василем Кузівим у Львові, відбулося 23 березня 1925 року.
До 1935 року реформоване населення налічувало до п’яти тисяч вірних у десятках церков Західної України.
З початком II Світової Війни, а згодом з приходом радянської влади на терени Західної України, через відстоювання української національної ідеї, зазнали як греко-католицька церква, так і реформатські церкви. Усі вони були знищенні або репресовані. Деякі парафіяни емігрували, інші ж долучились до національно-визвольноі боротьби в лавах ОУН-УПА.
Відновлення реформації в Україні припадає на період незалежності. Зокрема починають свою діяльність спільноти в Одесі, Києві, Ужгороді, Харкові, Рівному, Кам’янці-Подільському та Львові.